МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА” / Звіт про виконання лабораторної роботи №1 “Ідентифікація товарів за допомогою штрих-кодів”  КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ 1. Системи ідентифікації товарів Гостра конкуренція на ринку неминуче веде до падіння прибутковості торгових операцій, чому роздрібні оператори вимушені постійно оптимізувати асортимент і підвищувати ефективність логістики. Історично склалося так, що в торгівлі найчастіше використовується код EAN/UPC. Першим координатором стандартизації і розповсюдження системи штрихового кодування в промисловості і торгівлі стала ще в 70-х роках минулого століття американська організація Universal Product Code (UPC, або «Універсальний товарний код»). Спочатку була розроблена американська система UPC, що містить в собі для кодування товару 12 цифр, і вона знайшла таку популярність, що на неї звернули увагу і Європейські країни. Але весь діапазон цифр був зайнятий для кодування товарів США і Канади, а товари і фірми монопольно реєструвалися в США. В кінці сімдесятих систему ідентифікації споживчих товарів застосували і в європейських країнах, де та отримала найменування European Article Numbering (EAN, або «Європейський артикул»). Перед розробниками європейського кодування EAN-13 встало завдання розширити діапазон кодів і зробити незалежну від США систему реєстрації, забезпечивши максимальну сумісність з кодуванням UPC. В результаті рішення цієї задачі був знайдений спосіб кодування 13-ої цифри, першої по рахунку (вона зазвичай показується арабською цифрою зліва від штрих-коду) за допомогою 12 цифрових шаблонів, так само як і в UPC. При цьому в кодуванні EAN-13 вдалося зберегти сумісність, а UPC став підмножиною кодування EAN-13 з першою цифрою 0. Стандарти заокеанського континенту і Старого Світла цілком сумісні, а вся різниця між кодами EAN і UPC зводиться до їх довжини: перший на один знак довше (13 знаків проти 12-ти). Згідно алфавіту коду EAN, кожній цифрі відповідає певний набір штрихів і пропусків. Перші дві-три цифри (префікс) позначають код країни, наступні шість цифр - реєстраційний номер підприємства усередині національної організації. Сукупність коду країни і організації є унікальною комбінацією і однозначно ідентифікує фірму-виробника товару. Цифри коду, що залишилися, кожне конкретне підприємство використовує для кодування своєї продукції. Остання, тринадцята цифра є контрольною - вона визначається по спеціальному алгоритму і забезпечує надійність всього штрих-коду. Зараз в світі зареєстровано більше 50 стандартів штрихового кодування, але найбільш широке визнання отримали чотири: Code 39 (низькій, середній і високій щільності), Interleaved 2-of-5, Codabar і EAN/UPC. У роздрібній торгівлі найпоширенішим форматом стали коди EAN/UPC. Останнім часом до звичних одновимірних штрих-кодів «приєднуються» і двовимірні, наприклад, PDF-417, що дозволяють кодувати чималий об'єм інформації. Двовимірний формат, зокрема, застосовується в технології Queue Busting («Знищення черги»). Технологія дозволяє скоротити час, необхідне на сканування штрих-кодів товарів, що знаходяться в корзині покупця безпосередньо в зоні касового вузла. Працює це таким чином. Службовець супермаркету підходить до покупців, що стоять в черзі до каси, і за допомогою сканера прочитує штрих-коди товарів з корзини покупця; далі товар упаковується в пакет і запечатується. Зверху на пакет кріпиться роздрукована на мобільному принтері етикетка з двовимірним кодом, так що коли покупець підійде до касира, останньому не знадобиться сканувати кожен товар з корзини (на що може піти від 1 до 2 хвилин), - досить рахувати один двовимірний код і дати POS-терміналу команду надрукувати чек. Вся операція займе декілька секунд, що дуже зручно для покупця - тому не доведеться тужити в черзі. Клієнт обов'язково запам'ятає, в якому магазині він заощадив час, а значить, наступного разу прийде саме сюди. В умов...